Я Ердик Ірина Андріївна,
учитель математики Донецького багато профільного ліцею № 37, викладаю математику і найбільше люблю цю
роботу.
Моє кредо: Складне зробити простим, Просте зробити звичним, Звичне
зробити цікавим! А математику відкрити для дітей з цікавої сторони і дати
розуміння учням, що вона є необхідною.
Проблемою «Прикладної і
практичної спрямованості навчання математики» я зацікавилась не випадково. В мене
була найкраща вчителька математики, але не виникало питання про застосування
знань в житті. Якось само собою виходило. З батьком робили меблі і, звичайно, математика
була в нагоді.
Учитель фізики засмутився, що я
йду не на фізичний факультет. Сказав «Хочеш сухарем бути». І це про мою
математику? І свою математику прагну зробити живою, цікавою, хочу показати її
красу.
·
Це
особисті причини
·
Другою причиною є рівень класів, з яких
починалась професійна діяльність (слабкі класи та класи гуманітарного профілю).
·
Відчуття зворотного зв’язку,
зацікавленість учнів
·
Можливість постійного самовдосконалення
(поза межами математичної галузі)
Якось ми з дітьми обговорювали
питання, що таке математика? Одна із відповідей була такою: Без
чого не може бути країни? Без міст, сіл, без доріг. Якщо уявити, що кожний
населений пункт – це якась наука (місто Біологія, місто Хімія, місто
Література, місто Історія), то дороги, провулки у кожному місті – це
математика. І чим кращі дороги, чим міцніші вони, рівніші, то простіше рухатись
містом і навіть між містами, тим простіше дійти до кожної науки.
Взагалі-то, людина починає
вивчати, розуміти, застосовувати тільки те, що є для неї необхідним
А на підтвердження: Скажу я так! Допоки
існує людина
Математику вона
знати повинна.
Тому і пропоную
розібратись!
І за практичну
спрямованість взятись.
Виникає ситуацій
у людини
Достатньо, а ми
навчати і допомагати повинні:
Чи дім
збудувати, чи дорогу прокласти,
Суміші
розрахувати і, навіть, в лотереї вигравати!
Обміряти
відстань недосяжну,
Товар продати з
певним зиском,
Та гроші
помістити вдало,
Відсоток щоб
отримати без ризику!
Якими засобами проходить розв’язування
проблеми? По-перше, основним є підбір матеріалу для уроку.
Він відбувається через:
Ø Власний досвід, спостережливість
Ø Обговорення з учнями їх власних проблем
у житті та навчанні
Ø Професійні уподобання учнів, їх нахили
Ø Врахування вікових особливостей учнів
Ø До профільний та профільний напрямок
класу
Ø Сучасні проблеми дійсності і суспільства
Ø Інновації в науці та техніці
Про все на світі знають діти,
Батьки і вчителі
забули це.
І хто кого
повинен вчити
Питання
риторичним стало вже.
Методики і
методи навчання,
Повинні учням
дати міцні знання,
Привести ум до
ладу, дати вміння,
Їх необхідності
привити розуміння.
Для цього край
потрібна мотивація
І дуже впливова
аргументація,
Щоб учні
змушували вчителів
Давати знання
так потрібні їм!
Для більш впливової аргументації
використовую:
Ø літературні
твори (Жюль Верн «Таємничий острів», Стівенсон «Острів скарбів», твори воєнних
років)
Ø історичні
факти із життя слов’янських народів, матеріал з історії математики
Ø легенди,
старовинні задачі
Ø міжпредметні
зв’язки,
Ø діяльність
людей різних професій
Ø побутові
моменти життя кожної людини.
Де не виходить використовувати факти,
то йдуть інші методи:
Ä проблемні
питання (як перевірити чи перпендикулярна площина колеса велосипеда до осі на
яку воно насаджено?)
Ä проблемні
ситуації (у зоопарку необхідно виміряти загальну довжину всіх змій (серед них є
небезпечні). Як це зробити?)
Яким є процес зсередини?
Проблемною задачею вводиться
«ПРОВОКАЦІЯ»
Реакція учнів: аналіз
Через:
·
Власний досвід учня
·
Отримані предметні знання
·
Фантазування щодо розв’язування
·
Розуміння недостатку особистих знань
Від учнів очікую
та отримую:
ü Класифікація
понять
ü Спільні
і відмінні якості об’єкту в залежності від подібних
ü Властивості
об’єкту (зорове сприйняття, внутрішні або специфічні особливості)
ü Взаємодія
з іншими об’єктами світу
ü Усвідомлення
ідеального стану об’єкту
Все це спонукає мислити,
придумувати вихід із ситуації або продумувати дії, щоб розв’язати проблему. А
головне те, що діти відчувають необхідність в отриманні знань з математики і не
тільки.
Але є теми, де проводимо гру або
роботу по групах: чи то експертне бюро, відділ технічного контролю,
конструкторські відділи.
Текстові задачі як факт
зустрічаються на кожному кроці. Ми вчимося, по-перше, «читати» задачу і уявляти
себе героєм або виконавцем дій, показаних у задачі. А далі вже моделювання як
процес розв’язку текстової задачі проходить як гра. Це розвиває і математичну
фантазію і інтуїцію.
Для закріплення матеріалу
використовуються:
доповіді груп з проблеми,
створення учнями логічних схем
для понять, що вивчаються,
порівняльних характеристик
термінів і об’єктів.
Звичайно не обходиться без залучення комп’ютерних
технологій. Не секрет, що насиченість
навчальної програми з математики потребує багато часу на вивчення матеріалу.
І саме в цьому допомагає
використання інформаційних технологій. Побудова схем, діаграм,
створення презентацій до тем, проектна діяльність – зацікавлює учнів, активізує
пізнавальну діяльність, формує самоосвітню компетентність.
Мультимедійний супровід уроку, урок
математики з використанням комп’ютерів, використання навчальних комп’ютерних
програм – економить час уроку і за один урок можна розібрати, сприйняти,
зрозуміти і вдосконалити більше матеріалу. Є
прислів’я: «Краще один раз побачити, ніж сім разів почути».
Результати такої побудови уроку:
1. Сприйняття навчального
матеріалу у неперервному зв’язку з життям, дійсністю, з іншими науками
2. Можливість кожним
учнем відчути себе комфортно, не дивлячись на рівень власних знань
3. Пошукова ініціатива
всіх учнів
4. Асоціативність при
розв’язуванні подібних задач і проблем
5. Запам’ятовування методів
Ян Амос Коменський сказав так:
«Якщо хочеш, щоб хто-небудь щось знав, то подай це йому зрозуміло до його
відчуттів, і він буде знати це. Ти хочеш, щоб він знав багато?
Показуй йому багато. Якщо ти хочеш, щоб він знав усе, тоді й показуй усе»
Однією з найнеобхідніших умов є
довіра учнів.
1)
Я завжди правдива з учнями.
2)
На уроці ми – друзі.
Вчимося чемно поводитись один з
одним, слухати і чути один одного.
І тому, мабуть, в моєму кабінеті
немає кафедри. Ми на рівних!
Я дуже рада, що в мене є
можливість проводити заняття гуртка «Кенгурятко», де працюємо над
задачами підвищеної складності, задачами різних конкурсів, розбираємо теми, що
не входять у шкільну програму: це і теорія гри, стратегія дій, метод Диріхле та
інше.
Відчуваю задоволення тим, що
керую зірковою групою журналістів шкільної газети «Ліцеїст», що
ввійшла до вісімки кращих по області. Завдяки всій цій роботі мої учні на
уроках математики пишуть математичні твори, ми відтворюємо моменти
журналістської роботи (влаштовуємо суди, диспути). Навчаємось грамотно
спілкуватись, правильно говорити, логічно мислити.
Все це приносить свої результати.
Так, збільшується навченість учнів, показуємо результати на ЗНО. Але
головний, я вважаю, результат – це те, що діти стають добрими, чемними,
всебічно розвиненими, спраглими до знань людьми.
Думаю, що моя методика викладання
математики із вмістом практичної і прикладної спрямованості допоможе учням
знайти свій шлях в житті, допоможе і у виборі професії.
А для того, щоб поділитись із іншими вчителями своїми думками, я друкую
свої роботи в журналах і книжкових додатках видавничої групи «Основа».
Відчуваю повну згоду зі словами
Пуассона:
В житті немає нічого кращого, ніж вивчати і
викладати математику!
Немає коментарів:
Дописати коментар